СВЯТО ВШАНУВАННЯ МАТЕРІ В КОНЦІВСЬКІЙ ЗОШ І-ІІІ ст.

День матері ми відзначаємо другої неділі травня, а почали робити це в Україні тільки з 2000 року. Історія свята сягає 1910 року і починає своє коріння зі США. 1929 року жіноча громадська організація Союз українок Галичини (територія Західної України, яка перебувала у складі Польщі) звернулася до громади щодо встановлення Дня Матері. Українська громада щиро підтримала цю пропозицію, і впродовж 10 років це свято відзначалося у першу неділю травня, аж до 1939 року.

 Із 1939 по 1991 рік це свято на Західній Україні було заборонене, бо радянська влада мала свої революційно-атеїстичні свята, які були обов’язковими для усієї території Радянського Союзу. У СРСР в пошані було феміністичне свято боротьби жінок за свої соціальні та політичні права 8 березня (до слова, теж започатковане у США на початку ХХ століття). Святкується воно й донині в Україні. Проте, День матері зараз є офіційним у близько 30 країнах світу.

Святкування Дня матері для українців не є  давньою традицією, але чи прижилося б це свято, якби не мало поживного підґрунтя. Повага до жінки-матері завжди органічно пронизувала всю народну творчість. Молода наречена була чужачкою для сім’ї жениха, поки не народжувала дитину. А коли вже ставала матір’ю, одразу здобувала увагу і повагу від всього роду.

 Якщо у молодят довго не було дітей, це викликало занепокоєння у громади, підозрювання у хворобі. Якщо взнавали, що вони навмисне затримують народження немовляти, то община всіляко виражала свій осуд такої пари. Такі настрої пояснюються страхом, що походить ще із первісних часів – страхом, що ниточка роду людського перерветься, страхом зникнення громади, страхом нестачі робочих рук, нестачі оборонців.

Тому здатність народжувати дітей, продовжувати Рід людський на землі викликала подив і благоговіння перед жінкою-матір’ю.

Так зі шкільної сцени в актовій залі Концівської ЗОШ І-ІІІ ст. учні вітали своїх найрідніших, найдорожчих  тих, хто подарив життя і піклується  щодня, заспокоїть, приголубить, надихає, турбується…

Піднімаються на сцену учні 1,2,3,4.класів.

"Дорога мамко! Я ніколи тобі цього не говорила, але я дуже вдячна тобі. Ти подарувала мені життя, і кожну хвилину дбала про мене, і віддавала всю свою любов і ніжність.

Вітають матерів учні 5,6,7,8 класів. Ти багато чому навчила мене, і до сих пір, коли у мене виникають труднощі, за допомогою я йду до тебе. Ти навчила мене відрізняти погане від доброго. Ти навчила мене слухати, розуміти і любити. Твої слова завжди допомагають мені прийняти правильне рішення. Спасибі тобі за те, що ти поруч і оберігаєш мене.

Звертаються до неньки всі діти, незалежно від віку: учні 9,10,11 класів…

Зачаровано дивляться матусі шкільну програму «Мати і Весна». Її весняний образ…

Твоя любов надихає мене. Ти вмієш розвеселити мене, коли мені сумно. Ти посилаєш мені есемески: «Я люблю тебе» просто так, без приводу. З тобою приємно базікати про що завгодно. Коли у мене поганий день, одна хвилина, проведена поруч з тобою, змушує мене забути всі негаразди.  Я повністю довіряю твоїм порадам, адже тільки ти відчуваєш мене краще за інших.

           Ти найрозумніша. Яке б питання у мене не виникало, ти завжди знаєш на нього відповідь. Кажуть, що мами знають все, і це дійсно так…

  І наостанок я хочу сказати тобі спасибі за те, що ти мій найкращий друг. Без твоєї допомоги я не стала б такою, якою є зараз. Я найщасливіша дівчина в світі, тому що у мене є така мама. І навіть якщо ми іноді сперечаємося, ми все одно залишаємося найдорожчими людьми один для одного.
Я просто хочу, щоб ти знала, що ти найкраща мама на світі, і я сподіваюся, що коли-небудь я зможу стати хоча б наполовину такою, як ти. Люблю тебе!"