Багато факторів та обставин діє на формування особистості. У цій важливій справі на допомогу педагогам приходять шкільні бібліотеки - осередки духовності, спілкування

Книга в усі часи була, є й буде духовним скарбом нації, джерелом її немеркнучої історії. Саме із книг ми черпаємо наснагу до життя, творчості, праці, навчання.

Педагогічний потенціал книги бачиться особливо вагомим тепер, коли продовжується процес утілення в життя концепції української школи. На всіх етапах історичного розвитку нашому суспільству було притаманне прагнення до знань, високої духовності і це прагнення реалізовувалось через книгу. Тому невипадково шкільна бібліотека повинна бути осередком культурно-пізнавального поступу дитини.

У своїй щоденній діяльності бібліотекаря намагаюсь формувати в учнів (саме через дитячу книгу) інтерес до навчання, учу їх оволодівати культурою читання, створюю належні психолого-педагогічні умови для сприймання, розуміння й оцінки прочитаного, намагаюся зацікавити кожного процесом читання, ураховуючи особисті інтереси, індивідуальні особливості. Ставлю за мету формувати саме творчі особистості, покликаних бути спадкоємцями української та світової культури, спроможних адаптуватись у насиченому інформаційному просторі.

З метою виховання в учнів інтересу до навчання стали традиційними такі заходи: бесіди (індивідуальні та групові), літературні ранки, вікторини, конкурси, бібліотечні уроки, огляди новинок літератури, аналіз читання.

Найкращими, на мою думку, у вихованні інтересу до навчання є індивідуальні, групові бесіди та бесіди за прочитаною книгою. Хочу відмітити, що індивідуальні бесіди з учнями проводжу щоденно, ураховуючи вік своїх вихованців, їх захоплення, уподобання, інтелектуальний розвиток. Щодо бесід за прочитаною книгою, перевагу віддаю творам О. Іваненко, тому що вони спроможні виховати інтерес до навчання в молодших школярів.

Це чарівні, з пізнавальним природничим ухилом казки письменниці, зміст яких допомагає дітям краще зрозуміти навколишній світ, залежності в ньому, розвиває спостережливість, навчає помічати раніше невідомі учням особливості у природі, висловлювати свої здогадки та припущення. В усіх своїх природничих творах О. Іваненко вводить дітей у коло уявлень про біосферу, не тільки прищеплює любов до природи, а і пробуджує в юних читачів бажання уважніше прислухатись до мови живого світу, спонукає до пізнання.

Успіх роботи з книгою залежить від цілеспрямованої систематичної копіткої діяльності бібліотекаря, його майстерності, від способів керівництва самостійним читанням учнями науково-пізнавальної та художньої дитячої літератури.

Завжди спонукаю дитину до активного мислення за допомогою завдань і запитань типу: "Як ставиться письменник до…?", "Чому ти так уважаєш?", "Доведи, що…", "Поясни вислів…" тощо. Це допомагає школярам осмислити прочитане, заохочує їх запитувати про невідоме.

Відомо, що саме в дитячих запитаннях певною мірою виявляються пізнавальні потреби, духовні запити, нахили та здібності.

Із цього приводу В. Сухомлинський писав: "Прагніть того, щоб учні ваші побачили, відчули незрозуміле, щоб перед ними поставало запитання". Запитання допомагають здійснити перехід від незнання до знання, від непевного, неточного знання до більш достовірного й вичерпного. Тобто місточком до знання є запитання, що стимулює пізнавальну діяльність, спонукає звертатись по відповідь до книги, підвищує інтерес до навчання.

Важливий напрям роботи бібліотеки - інформаційний. У бібліотеці систематично проводиться День інформування, коли не тільки вчителі, а й учні можуть ознайомитися з новою літературою, періодичними виданнями, інформацією на електронних носіях. Це також сприяє вихованню в учнів інтересу до навчання.

Кожної чверті у школі проводиться аналіз читання учнями. Такий напрям роботи дає можливість постійно стежити за тим, як наші діти відвідують бібліотеку, що читають, в якому класі найкращі читачі, в якому класі діти не цікавляться книгою. Проаналізувавши цей напрям роботи, проводжу додаткові бесіди, вікторини, бібліотечні уроки, що дає змогу "розбудити" в учнях, які не читають, інтерес до книги, до пізнання.

А завершити хочу словами все того ж українського педагога В. Сухомлинського, який зазначав, що людина, для якої книжка вже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збідненою, спустошеною.

Тому результативність моєї роботи залежить від тісного контакту з учителями, батьками, від єдиного планування всієї системи навчання та виховання. Учитель і бібліотекар - це нероздільне ціле. Учитель дає початок навчанню, а бібліотекар продовжує його. Тому разом ми повинні виховувати в наших учнів інтерес до навчання.

Автор: Т. Строкань